Незважаючи на всі ознаки комерціалізації Прем’єр Ліги й відходу від старих добрих спортивних традицій, ми невтомно, із захватом спостерігаємо за перипетіями англійського футболу, безкомпромісного й неповторного в своєму “британському” стилі. Англійський футбол й сьогодні продовжує дивувати нас і притягувати, наче магнітом.

На 50 мільйонів населення Англії припадає 38 000 футбольних команд. В цій країні в футбол грають всюди – від Лондона до найменшого села. В Англії важко знайти клуб, який би не мав як довгої історії та давніх традицій, так і затятого суперника по місцевому дербі. Матчі між такими клубами завжди збирають повні стадіони, а вболівальники всього світу прилипають до телеекранів, коли грає “Ліверпуль” проти “Евертона”, “Манчестер Юнайтед” проти “Манчестер Сіті”, “Арсенал” проти “Тотенхему”. Цей перелік можна продовжити. І все це – тільки верхівка айсберга англійського футболу, який складається з неймовірної кількості професійних й аматорських ліг.

 Чи знаєте ви, що найстаріше в світі дербі й зараз граюь в Англії в лізі, астрономічно віддаленній від того футболу, який ми звикли дивитися по телевізору? NCEL Premier Division (Прем’єр Дивізіон Східної Ліги Північних Графств) та Прем’єр Лігу розділяють сім професійних та аматорських ліг! Тим не менш, матчі між ФК “Шефілд” (FC Sheffield) та ФК “Халам” (FC Hallam) – це така ж запекла боротьба і для гравців, і для їх фанів, як і в будь-якому професійному дербі.

 “Шефілд” святкує цього року свій 150-річний ювілей. Найстаріший в світі офіційно зареєстрований футбольний клуб, який ніколи не грав у професійний футбол, було нагороджено 2004 року орденом ФІФА “За Заслуги”. Крім йоркширського клубу цим орденом було нагороджено тільки мадридський “Реал”, обидва клуби – за їх історичну важливість та внесок у розвиток світового футболу.

ФК “Шефілд”, найстаріший футбольний клуб світу

“Шефілд” розпочинав свою історію на Брамал Лейн, нині всесвітньо відомій домашній арені “Шефілд Юнайтед”. І, навіть, брав безпосередню участь у створенні цього більш відомого клубу. Але, із розвитком професійного футболу аматори з “Шефілда” змушені були поступитися стадіоном своїм колегам з “Юнайтед”.

ФК “Халам”, другий найстаріший футбольний клуб світу

Починання Преста й Кресвіка були підтриманні 1860 року на іншому краю міста, в районі Сандіґейт. Там було засновано другий найстаріший футбольний клуб в світі – “Халам”. Доля клубу – завжди знаходитись в тіні свого більш прославленого суперника. Але, й фани “Халама” мають чим пишатися. Їхній клуб грає на найстарішому в світі футбольному полі, про що свідчить запис в Книзі рекордів Гінеса. Змінилося декілька поколінь, але, як і 147 років тому, вболівальники “Халама” збираються на Сандіґейт Роуд – мальовничій околиці Шефілда – аби підтримати свою команду.

Золотою сторінкою в історії клубу стало проведення першого в світі офіційного футбольного турніру. Саме “Халам” став переможцем Кубку Юдан (The Youdan Cup), який в березні 1867 року розіграли поміж собою дванадцять клубів Шефілда.

На той час, коли мені випала нагода побувати на матчах цих двох клубів, три поєдинки найстарішого в світі дербі вже було зіграно цього сезону. На полі “Шефілда”, відомому в народі як Коуч енд Хорсес, команди зіграли внічию, а на Сандіґейт Роуд “Шефілд” підтвердив свої претензії на чемпіонський титул цього року, розгромивши суперника 3-1. Втіхою для “Халама” став захоплюючий кубковий поєдинок, в якому вони перемогли “Шефілд” з рахунком 4-3.

Мій шлях до Дронфілда, де зараз “мешкає” “Шефілд”, пролягав через Брамал Лейн, де в той день збиралися численні фанати “Шефілд Юнайтед” на матч Прем’єр Ліги. Червоно-білі кольори всюди, автомобільна пробка біля стадіону, продавці програмок, стюарди, кінна поліція – всі ознаки великого футболу. Лише двадцять хвилин їзди від центру на південь, до передмістя Шефілда, і моїм очам відкрилася зовсім інша картина – тиха провінційна місцевість, прямо понад дорогою, як дороговказ, розташувався паб Coach and Horses (“Екіпаж та Коні”). Він, фактично, “зрісся” зі стадіоном. А на стіні стадіону велично красується вивіска “ФК Шефілд, Найстаріший Футбольний Клуб в Світі”. На мене чекав матч лідера NCEL PD проти «Теклі» – команди, що займала 18 місце в турнірній таблиці.

Незважаючи на свій аматорський статус, клуб порадував доволі об’ємною програмкою та «крамничкою», що складалася з однієї кімнати, і пропонувала відвідувачам клубні футболки двох кольорів, два типи значків із власною емблемою та, навіть, футбольні м’ячі із тою ж таки емблемою. Трибуна на цьому стадіоні, власне, одна – декілька рядів пластикових сидінь під навісом, за одними з воріт. Для тих, хто хоче дивитися гру з іншого ракурсу – залізобетонна тераса по центру, але без сидінь.

Атмосфера на стадіоні була цілком домашня, навіть, можна сказати, затишна. Для вболівальників, які поступово заповнювали стадіон, це, мабуть, і є друга домівка. Деякі з них приходять повболівати за “Шефілд” роками, знають один одного в обличчя. А я, певно, виділялася з невеличкого натовпу в 150 осіб, привертаючи до себе увагу й порушуючи, час від часу, затишок та спокій спалахами свого фотоапарату. Це, жодним чином, не позначилося на дружньому ставленні до мене як вболівальників, так і працівників клубу.

Поспілкувавшись із фанами, я дізналася, що половина тижневої зарплатні Бекхема в його новому клубі – це еквівалент суми, інвестованної в будівництво стадіону для “Шефілда” в Дронфілді. Такими є реалії сучасного футболу. Але, в Англії є чимало людей, яким начхати на те, скільки мільйонів коштував “Ел Ей Ґалаксі” трансфер Девіда Бекхема з мадридського “Реала”. Вони просто роками ходять повболівати за свою команду, надаючи перевагу живому аматорському футболу, а не перегляду матчу Прем’єр Ліги по телевізору.

З початком матчу публіка на трибунах пожвавилася, підбадьорюючи своїх футболістів, правда, відомого співу, якими так славляться англійські фанати великих клубів, мені не довелося почути. Перший гол не забарився. Не минуло й хвилини, як господарі відкрили рахунок. Протягом вісімдесяти дев’яти хвилин, що залишилися, вони відзначилися у воротах гостей ще три рази, залишивши свої ворота сухими, таким чином підтвердивши різницю в класі, відображену в турнірній таблиці. Незважаючи на кінцевий рахунок 4-0, поєдинок проти “Теклі” не був легкою прогулянкою для “Шефілда”. Гості аж ніяк не виглядали хлопчиками для биття, постійно тримаючи в напрузі захист “Шефілда”. Довелося попрацювати й голкіперу господарів, Джемі Холмшоу, який щоразу виручав команду своїми блискучими сейвами. Приємно відзначити, що, на відміну від великого професійного футболу, цей поєдинок не був багатим на брутальну гру, серйозні порушення або відверту симуляцію.

Після гри мені вдалося поспілкуватися з президентом клубу, Аланом Метлі. Кімната в невеличкій будівлі на території стадіону була заставлена кубками та завішена вимпелами клубів, серед яких чимало гучних імен. Що й казати, якщо в списці почесних членів “Шефілда” ви знайдете Йозефа Зеппа Блаттера та Свена-Горана Еріксона. Наша розмова почалася з того, чим живе клуб сьогодні:

- Це особливий рік для нас. Наш клуб святкує 150-річний ювілей і ми плануємо заходи з цього приводу.

Говорячи про ювілей, неможливо було не згадати й історію клубу. Яким же був мій подив, коли я дізналася, що “Шефілд” довгий час не мав свого стадіону.

- Незважаючи на багату історію, протягом довгих років “Шефілд” не мав своєї домашньої арени, - розповідає Алан. – Довелося чимало “поблукати” до 2001 року поки, нарешті, не збудували цей стадіон, який офіційно називається The Bright Finance Stadium. Урочисте відкриття було відзначене товариською зустріччю з “Манчестер Юнайтед” в липні того ж року. Тоді на матчі були присутні 1 500 глядачів.

Така кількість глядачів – це мрія будь-якого клубу NCEL. Середня відвідуванність домашнього матчу “Шефілда” – 200 глядачів, виключенням є тільки дербі проти “Халама”. В жовтні минулого року на The Bright Finance Stadium, на матчі проти “Халама” була зафіксована цифра в 575 глядачів.

- Так, дербі з “Халамом” – це особливі матчі, - посміхається Алан. – Не тільки для вболівальників, але й для гравців. Так само, як і багато років тому, ніхто не хоче поступатися, боротьба завжди відбувається напружена та безкомпромісна. Але, на відміну від тих давніх часів, наша боротьба більш спортивна та без кулачних боїв.

Наша розмова завершилася фотографією на згадку в кімнаті трофеїв клубу.

Алан Метлі, президент ФК “Шефілд”

“Халам” – “Армторп” 1-4. З цього штрафного “Халам” (в блакитному) забив свій єдиний гол в матчі

Чорна смуга для “Халама” продовжилася вже наступної суботи, коли команда приймала вдома “Армторп Уелфейер”, що займав 17-ту сходинку в турнірній таблиці. Власне “Халам” знаходився на той момент на 8-му місці Прем’єр Дивізіону. Вболівальники господарів, що зібралися в той день на матчі, мали всі підстави сподіватися на перемогу, але, натомість, спостерігали розгром своєї команди. На відміну від матчу в Дронфілді, тут гравці демонстрували жорсткіший футбол. Вже на перших хвилинах матчу господарі змушені були замінити гравця, який постраждав від ліктя суперника. Іноді пристрасті, що вирували на полі, переміщувались і за його межі – рефері матчу двічі доводилося робити зауваження головному тренеру “Халама”. Втім, якщо у випадку із тренером справа обійшлася лише усними зауваженнями, то футболісти, в основному “Халама”, побачили в той день перед собою чимало жовтих карток, а половину другого тайму господарі взагалі догравали вдесятьох . Мабуть, саме рефері можна назвати антигероєм матчу, настільки часто він привертав до себе увагу своїми екстраваґантними рішеннями. Матч завершився з рахунком 4-1 на користь гостей.

“Халам” не може похвалитися клубною крамницею, проте на території стадіону є невеличкий затишний бар. Там і відбулася наша розмова із президентом клубу – Барі Крауншоу, - який люб’язно погодився дати інтерв’ю для української преси.

- Як і 147 років тому, ми й сьогодні ділимо поле з крикетним клубом. Той факт, що ми граємо на найстарішому футбольному майданчику в світі, і граємо на ньому з дня свого заснування, пригортає багато уваги до нашого клубу. Нам доводилося приймати в себе закордонних гостей. І, хоча серед них не було прославлених імен, до нас приїздили команди навіть з таких далеких країн, як Австралія.

Копії сертифікатів Книги рекордів Гінеса, що підтверджують факт найстарішого футбольного майданчика в світі та переможців першого в світі офіційного футбольного змагання, красуються на стіні бару.

“Халам” – власник найстарішого футбольного майданчика в світі. Копія сертифікату Книги рекордів Гінеса

 Кубок Юдан було загублено й довгі роки нічого не було відомо про його долю. Він міг би так і залишитися лише згадкою та записом на папері, якби не шотландський колекціонер, який 1997 року звернувся до “Халама” із сенсаційоню заявою. Колекціонер повідомив, що Кубок Юдан знаходиться у нього, й запропонував клубові викупити трофей за 2000 фунтів.

 Повертаючись до проблем сьогодення, я не змогла не запитати про те, наскільки важко клубові конкурувати в фінансовому плані з “Шефілдом”, який своєю історичною значимістю приваблює до себе більше спонсорів.

 - Так, нам не просто виживати в таких умовах. На сьогодні величезною проблемою залишається невідповідність стадіону стандартам Ліги Unibond (ліга рівнем вище – прим.автора). Це означає, що , якщо ми й посядемо по закінчені сезону досить високе місце в турнірній таблиці, відсутність спеціальної огорожі між футбольним та крикетним полями не дасть нам можливості грати на більш високому рівні. А, знайти необхідну суму грошей на таку реконструкцію стадіону – це проблема дла “Халама”.

Судячи з усього, ювіляр “Шефілд” вже не поступиться нікому своєю позицією лідера до кінця сезону. А це означає, що два найстаріших в світі клуби будуть грати наступного сезону в різних лігах. І, хто знає, скільки ще нам доведеться чекати на повторення найстарішого в світі дербі? Найстаріше в світі поле вимагає інвестицій. Але, поки що олігархів та магнатів цікавить більшою мірою Прем’єр Ліга. Чи, може, хтось зголоситься?

Вперше опубліковано 3 березня 2007 року на сайті Fanat.com.ua – «Старейшее дерби» (http://www.fanat.com.ua/news/world/

2007/03/03/starejshee_derb_50847.html)