Рік народження: 1976

Улюблений клуб: Аякс

Улюблений номер: 1

Хоча його дебют у збірній був, м'яко кажучи, не дуже вдалим. Після серії чудових виступів за "Аякс" у Лізі чемпіонів тодішній тренер "жовтогарячих" Гуус Хіддінк у червні 1995 року поставив Ван дер Сара до складу у відбірковому матчі чемпіонату Європи з Білорусією. Однак відбувся грандіозний конфуз. Голландці програли в Мінську, а єдиний м'яч Сергій Герасимець забив після помилки Ван дер Сара. Через п'ять років усе це – програш голландців білорусам і помилка Ван дер Сара – здається ще більш нереальним. На відміну від більшості гравців "Аякса" середини 90-х років Ван дер Cap не є вихованцем відомої футбольної школи цього клуба.

Він починав грати в аматорській команді "Ноордвейк", а до Амстердаму потрапив у 1989 році завдяки дружбі тренера "Ноордвейка" Рууда Брінга з Луїсом ван Гаалом. Ще через чотири роки після декількох грубих помилок Стенли Менцо у чвертьфіналі Кубку УЄФА з "Осером" Ван дер Сару випав шанс завоювати місце в основному складі, який він блискуче використовував. Багато в чому завдяки Ван дер Сару "Аякс" у середині 90-х виграв Лігу чемпіонів, Супер Кубок і Міжконтинентальний кубок, а також три роки підряд не знав собі рівних у чемпіонаті Голландії. Однак після рішень європейського суду у справі Босмана велика команда розпалася. Ван дер Cap, до речі, залишався в Амстердамі довше всіх. Тільки рік назад він нарешті вирішив змінити оточення.

На голландського воротаря претендувало багато ведучих європейських клубів, включаючи "Манчестер Юнайтед", який шукав заміну Петеру Шмейхелю. Ван дер Cap обрав "Ювентус". "Я вирішив поїхати до Італії, оскільки мені дуже подобається вивчати інші культури, а між Голландією й Англією особливої різниці немає. Але це не означає, що мені не подобається прем'єр-ліга. Можливо, я ще встигну пограти й в Англії... Важливіше за все для мене було проявитися у великому клубі... "Ювентус", без сумніву, є одним з найбільших клубів Європи".

У Туріні Ван дер Cap призвичаївся дуже швидко. "Ювентус" пропустив у чемпіонаті всього 20 голів у 34 матчах, набагато менше, ніж будь-яка інша команда, і це не провина воротаря в тому, що туринці впустили скудетто. Проте Ван дер Cap зізнається, що перший сезон в Італії дався йому не так легко, як це може здатитися на перший погляд. "Задачі воротарів в Італії і Голландії істотно відрізняються. У Голландії видовищність настільки ж важлива, як і результат, і тому творчі функції покладені на всіх, у тому числі і на воротарів. В Італії ж результат – єдиний критерій, і для воротарів найголовніше – надійність".

Звісно Ван дер Сару довелося прилаштовуватися. Однак голландець настільки вразив тренера "lOвентyca" Карло Анчелотті своїм умінням робити ногами точні передачі партнерам, що голкіперу були дозволені "вільності" при введенні м'яча в гру, і можна навіть сказати, що за минулий сезон стиль дій "Ювентуса" при переході від оборони в атаку перетерпів істотні зміни. "Спочатку від мене вимагали в критичній ситуації відразу вибивати м'яч подалі від воріт. Але тепер вони знають, що я можу почати гостру атаку, і використовують цю мою якість".

Поки проблемою для Ван дер Сара залишається те, що він погано знає звички нападників серії А. "У Голландії я знав усе – улюблені маневри форвардів, їхню манеру бити по воротах. В Італії я повинен вивчати це наново". На думку "Гадзетта делло Спорт", для того, щоб досягти досконалості, Ван дер Сару необхідно ще підтягти гру на виходах, особливо при високих подачах. Голландець також не є фахівцем з відбиванням одинадцятиметрових. І в "Аяксі" у фіналі Ліги чемпіонів 1996 року проти його нинішнього клуба, і в збірній у чвертьфіналі чемпіонату Європи 1996 року проти Франції, і в півфіналі чемпіонату світу 1998 року проти Бразилії він не зміг відбити жодного удару в післяматчевих серіях. Однак Ван дер Cap вважає, що ніякої закономірності тут немає.

"З наближенням чемпіонату Європи тиск зростає, – вважає Едвін. – Але я спокійно ставлюся до цього. Проблеми зі сном у мене бувають тільки тоді, коли я пропускаю м'яч, який, на мою думку, можна було б відбити". "Взагалі, я гадаю, грандіозні сподівання наших вболівальників не можуть вплинути на гру збірної в гірший бік. Адже ми давно звикли до цього, і потім практично всі ми граємо за великі клуби. Головне, підійти до чемпіонату Європи в оптимальному фізичному стані".

До речі, те, що ворота голландців захищає гравець "Ювентуса", – гарний знак. В післявоєнні роки італійці виграли два великих турніри, чемпіонат Європи 1968 року і чемпіонат світу 1982 року, і обидва рази воротарем збірної був представник "старої синьйори", а саме Діно Дзофф.

"Це приємна аналогія, – говорить Ван дер Cap. – Дзофф протягом двох десятиліть був уособленням вратарського мистецтва. Виграш чемпіонату світу в 40 років – це дивовижне досягнення. Я хочу продовжувати грати якомога довше, але все ж таки не думаю, що дотягну до 40".